Перегінське належить до найдавніших поселень України. Перша письмова згадка про селище зустрічається в грамоті Галицько-Волинського князя Льва Даниловича 1292 року, в якій іде мова про належність Перегінського церкві. В першій половині 13 століття монголо-татарські завойовники вторглися в Галицько-Волинську землю. Гірськими шляхами кочівники гнали полонених, зупиняючись на переплавах через бурхливу річку Лімницю. Вважається, що від слова “переганяти” і пішла назва селища Перегінське. Через Перегінське проходили торгові шляхи на Закарпаття та в Угорщину. Ними возили різноманітні товари: хутра, шкіру, вироби з глини, сіль. Кажуть, що шлях через Перегінське і вверх попри “Чуриків” називався “Княжим шляхом”, бо не один раз їздив ним сам Данило Галицький.
Протягом 15-18 ст. за Перегінськ та навколишні землі точилась боротьба між світськими феодалами та духовенством. На початку 18 ст. і Перегінську був збудований добре укріплений замок, в рекуструйованому вигляді зберігся донині.
Перегінчани брали активну участь у національно-визвольній війні українського народу (1648-1654рр.). Зокрема брали участь у штурмі замку. Активну участь брали і в опришківському русі. У селищі кілька разів побував і сам Олекса Довбуш (1739-1744рр.).
На початку 20 ст. замок передано під жіночий монастир. При монастирі діяв дитячий заклад “Захоронка”, який провадили сестри-монахині.
З приходом совітів “Захоронка” припинила працю, а в приміщенні розташувався гарнізон радянського війська, який вів боротьбу з УПА.
Серед ремесел були: кушнірство, бондарство, ткацтво, деревообробка, ковальство. Основна маса займалася сільським господарством. Чоловіки працювали на лісорозробках та вирубках в горах.
Першими паростками освітньої діяльності в селищі були заняття монахинь із місцевого монастиря з дітьми. Навчалися переважно діти духовенства та діти з більш багатих родин. З архівних документів відомо, що перша школа в Перегінську була відкрита в 1832 році. В 1847 році для 6-ти тисяч жителів села відкрито однокласну школу. Навчанням було охоплено близько 3% жителів. В 1882 році відкрито двокласну школу для хлопців, а з 1897 року відкрито чотирикласну школу. З 1901 року у чотирьохкласній школі вже навчалися і дівчата. У 1905-1907 роках було побудовано нове цегляне приміщення на десять кімнат, що дало можливість охопити навчанням більше дітей селища.
Немає коментарів:
Нові коментарі наразі не дозволено.